УНІКАЛЬНІ ІСТОРИЧНІ КАДРИ – Львів 1941!! Війна Проти НКВС Та Підбитий Більшовицький Танк.

Ось як описував словацький військовий кореспондент Кароль Мургаш: “Львів був типовим європейським містом. За ним, далі на схід, починалася порожнеча. Львів був, по суті, кордоном між Європою та Азією”. У Львові словакам довелося побачити жахи злочинів НКВС, коли, не маючи можливість евакуювати ув’язнених, радянські репресивні органи по-звірячому розправлялися з ними.

Криваві картини розстрілів у тюрмах НКВС були “як бальзам на душу” для геббельсівської пропаганди. Чимало словацьких солдатів згадували, як німецькі офіцери-пропагандисти бігали з фотоапаратами і документували “сталінські злочини”.

У західноукраїнських селах українці і поляки загалом дружньо зустрічали словацькі частини. Події деякою мірою нагадували 17 вересня 1939 р., оскільки у селах з’являлися саморобні тріумфальні арки і вітальні лозунги. Ще не минуло і двох років з моменту “визвольного походу Червоної армії в Західну Україну” – і такі метаморфози.

У щоденнику командувача 1-ї словацької дивізії в ці дні був зроблений такий запис: “Зранку наші частини просуваються в район Добромиля. По дорозі місцеві мешканці дуже тепло нас зустрічали, пригощали полуницею, закидали машини квітами. Український народ дуже гостинний. Наприклад, побачивши нашого солдата, українці одразу ж кличуть його на “молоко” чи на “яєшню”.

А ось ще один звіт від 5 липня 1941 р.: “Йдемо до Старої Солі. В усіх селах побудовані тріумфальні арки, які прикрашені українськими, німецькими та словацькими прапорами. У Терлі здалека помітно великий словацький прапор, під яким прикріплена табличка з написом: “Хай живе словацька армія”.

У своєму щоденнику один зі словацьких офіцерів 8 липня записав: “Діти кидають нам під ноги квіти. Старі підходять до нас і тиснуть руки, виказуючи таким чином вдячність за звільнення від радянського пекла. 20 липня. Стрий. На площі багато людей. Українські дівчата в національному одязі підбігають до наших солдатів і дарують їм квіти”.

Зі щоденників словацьких солдатів і офіцерів ми також дізнаємося, що багато з них були шоковані тим, що більшовики зробили з костелами і церквами. Наприклад, у містечку Хирів монастир був перетворений у казарми, а в костелі був організований кінотеатр.

Ікони, інше оздоблення було просто викинуте на вулицю. А їм на зміну були повішані портрети радянських вождів і агітаційні плакати. У Іллінцях костел був перетворений на склад.

Джерело