Цікаво про дні тижня: Чому їх саме так назвали

Викладач і мовознавець Ганна Черкаська розповіла на своїй сторінці у "Фейсбуці" про походження назва днів тижня

Давним - давно жило семеро братів - семеро днів.

Старший відповідав за святий день, коли нічого не робили, тільки до церкви ходили. Оскільки ніякого діла не мав народ його Не-ділею звав.

По неділі народився по-неділок, правда, пияки називають його по-чинальник. Чому понеділок - важкий день?

Після впровадження на Русі християнства великий князь київський Володимир наказав усім новохрещеним з'являтися в неділю до храму на молитву, а тих, хто уникав храму, жорстоко карали саме в понеділок. Ще навіть у XVIII столітті селян, які були відсутні під час недільної відправи, в понеділок прив'язували біля церкви як грішників.

Втім, «понеділок дійсно важкий день», бо відбувається пристосування організму після вихідних до виконання роботи.

У цей день заміжні жінки понеділкували (згадайте про це в «Енеїді» І. Котляревського), тобто постували та не виконували подружніх обов'язків, щоб (борони Боже!) не зачати в цей день дитини. Увечері жінки могли збиратися, пригощатися, шити-прясти разом. Народний звичай забороняв одвідувати «понеділкування» чоловікам і свекрухам. Коли ж молодиці дорікали, вона нагадувала дану чоловіком обітницю - дозвіл на «понеділкування». З чоловіком, який не дотримував свого слова, дружина мала право розірвати шлюб.

Серед забобонів цього дня була переконаність, що у понеділок не варто починати якусь справу, білити; добре гроші отримувати, але не давати.

Вторив йому Вівторок, легкий, щасливий день, тому будь-яку значну справу радили починати саме в цей день, аби домогтися успіху; у колядці співається: «Я маленький пахольчик, Родився в вівторчик, А в середу рано мене в школу віддано».

У середній день тижня люди пісну їжу споживали.

Четвертий день - Четвер, коли люди банилися, прали.

П'ятий - П'ятниця (знову піст тримали). З того часу кажуть: «Дивиться, як Середа на П'ятницю».

А шостий день заволоку-заброду звали іноземним іменем - Субота від слова «шабат», звідси слова - шабашка, шабашити..., вирази «субота - не робота», і навіть «дивиться, як повія на суботник»! І презирливе «шабес гой» - той бідака, не іудей, якого наймали на найбрудніші суботні роботи.

Отакі -то брати жили-поживали і раптом субота й неділя закомизували:

-- Ми - старші брати, бо ми - вихідні. У наші дні люди святково одягаються і здійснюють хід, виходять із дому до церкви, до родичів, у походи. От від слова хід - ми вихідні.

- А ми ж хто? - похнюпилася дрібнота.

- Ви? Будете буднями, бо про вас кажуть: «дасть Бог день, дасть Бог пищу». От і виходить, що я (Неділя!) - старший брат...

- Ти теж день, ти ж день...., - загомоніли обурені брати.

З тих часів брати й отримали спільне прізвище - Тиждень (ти ж день).

Та радянське безбожжя відкоригувало календар.

27 серпня 1929 р. у СРСР зник «червоний день календаря»: було запроваджено «непрерывку». В країні було скасовано семиденний тиждень, замість нього впроваджено п'ятиденку - на 5 робочих днів припадав один вихідний.

Замість єдиного вихідного дня у неділю (щоб менше по церквах шарилися) було запроваджено «плаваючий», кому який день випаде. А ще ж суботники вигадали, недільники. Правда, з'явилося симпатичне порівняння «радіє, як повія недільнику».

Джерело