Навіщо в ЗСУ призивають офіцерів запасу

Міністр оборони Степан Полторак підписав указ про призов офіцерів запасу на службу в ЗСУ. Він має початися вже в найближчі тижні, зазначає у своєму блозі на "Новому часі" військовий експерт Микола Сунгуровський.

Думаю, ця проблема виникла внаслідок великого недокомплекту саме цієї категорії у військах. За різними даними показник досягає 40%. Знаючи стан збройних сил ще до перебудови, на рубежі до 2010 року, ця цифра іноді доходила до 50%. Після 2010-го ситуація стала ще гіршою.

У принципі ті кроки, які робилися з переведення на контракт, щодо зміни стандартів підготовки та військового навчання, що так і залишилися на папері, якраз і призвели до того, що такий великий недокомплект. Недостатньо змінена система підготовки молодших офіцерів, не створений міцний сержантський корпус, який певним чином міг би заміняти молодших офіцерів у військах. Через це маємо нинішню ситуацію й змушені якимось чином компенсувати чисельність армії за рахунок таких призовів.

В указі сказано, що призиватися не будуть офіцери, які вже відслужили. Це говорить про те, що призов призведе не до підвищення боєготовності військ, а до зміцнення резерву, й не більше того. Зараз у військах, особливо на передовій, потрібні люди з досвідом, а не хто-небудь, не якісь молоді офіцери, які не нюхали пороху, їх зараз поставлять бойовими командирами. Пройде певний період часу, не менше трьох місяців, поки вони наберуться достатньо досвіду, щоб їх можна було під кулі пхати. Інакше це буде гарматне м'ясо: і вони, і підпорядковані їм підрозділи.

Щоб правильно вирішити проблему, потрібно підходити до питання комплексно. Річ у тім, що на цих призовах ми ж беремо людей не звідки-небудь, а з єдиного джерела – ринку праці України. Необхідно створити якісь конкурентоспроможні умови військової служби і щодо зарплати, і щодо всього пакету соціального забезпечення. Тоді люди хотіли б туди йти. По-друге, потрібно в самих військах створювати певні умови. Те, як зараз намагаються вирішити квартирне питання,  – теж половинчасте рішення, тому що підвищення можливості з придбання квартир це не все, що необхідно офіцерові. Під час служби він повинен бути забезпечений на 100% і службовим житлом, і логістикою. Військовий, який служить у збройних силах і займається бойовою підготовкою, а зараз – бойовими діями, не повинен думати взагалі, як забезпечити свою сім'ю, де її розмістити, куди дітей відправити в школу. За це все має відповідати тилова служба. У всіх нормальних арміях світу так і робиться.

Це має бути комплексний підхід, а не спроба за рахунок одного призову заткнути дірку й забути про це. Так не вийде, це призведе лише до поглиблення проблеми. Якщо мобілізувати людей до війська, необхідно змінювати систему підготовки. Були хороші пропозиції щодо введення кадрового менеджменту, ще до 2010 року, але зараз про це забули і пропонують все відкинути, як неправильні дії. Але все було тоді зроблено правильно, але не було реалізовано через відсутність грошей.

Третій напрямок – міняти технічне забезпечення. Військовослужбовець має прийти і не бути озброєним штиковою лопатою, а отримати найсучасніше озброєння. Тоді він відчує престиж своєї служби. Льотчики – мають літати.

Має бути комплексний підхід: і комплектування ЗС особовим складом, і бойова підготовка, і матеріально-технічне забезпечення.

Джерело