Вбивчі хмари. Американський метеоролог стверджує, що розгадав таємницю Бермудського трикутника

Вчений заявляє, що причина таємничого зникнення літаків і кораблів у знаменитому Бермудському трикутнику знайдена. Це особливі шестигранні хмари, здатні створювати "повітряні бомби".

Стів Міллер, метеоролог з університету штату Колорадо, вважає, що йому з командою дослідників вдалося пояснити чортівню, яка вже кілька століть діється на трикутнику площею 500 тис. квадратних кілометрів в Атлантиці між узбережжям Флориди, Бермудами і Пуерто-Ріко.

Команда Міллера вивчила ситуацію за допомогою радіолокаційних супутників. І встановила, що хмари особливої шестигранної форми провокують різкі прискорення повітряних потоків. Прямуючи зверху вниз зі швидкістю до 300 км/год, ці потоки стають справжніми "повітряними бомбами", здатними збивати літаки і топити судна, впевнені дослідники.

Бермудський трикутник. Повітряні бомби

Вивчаючи ситуацію в Бермудському трикутнику із супутників, Міллер і його колеги встановили, що вітри на рівні хмар можуть досягати швидкості урагану - 270-300 км/год. Цієї сили досить, щоб у лічені хвилини потопити навіть досить великий корабель або викликати крах літака.

Цим і можуть пояснюватися сотні інцидентів в Бермудському трикутнику, стверджують дослідники.

Всьому виною незвичайні хмари, які найчастіше утворюються біля Бермудського архіпелагу. Деколи ці хмари розтягнуті на 30-70 км. Але незвичайними є не тільки і не стільки їх розміри, скільки форма.

"Хмари з рівними краями - рідкість", - пояснює Міллер, уточнюючи, що, як правило, мають хаотичну форму. А ці хмари нагадують шестикутники.

Використовуючи радіолокаційні супутники, Міллер з колегами заглянули під хмари дивної форми, щоб зрозуміти, що відбувається внизу. Результати виявилися жахливими - з'ясувалося, що рух цих хмар, як правило, приховує вітри, які набагато нижче, на рівні моря, досягають швидкості 270-300 км/год.

Трикутник площею 500 тис. квадратних кілометрів забрав життя понад 1000 осіб за останнє сторіччя

Це створює хвилі висотою 10-15 м.

За словами іншого автора дослідження Ренді Червени, шестикутні хмари являють собою справжні "повітряні кишені". З невідомої поки причини, вони пропускають через себе повітряні потоки і спрямовують їх вниз.

Таким чином, створюються короткострокові "мікроурагани", здатні в лічені години викликати на поверхні води величезні хвилі, а потім зникнути без сліду.

«Саме через це тут стабільно губляться повітряні і морські судна», — вважає ще один учасник дослідження, океанограф Майєр Верлаг.

Автори гіпотези наводять як аргумент спостереження за аналогічними шестикутними хмарами у Європі. Їх там помічають не часто, але деякі дослідження дозволили встановити, що вони також характеризуються різкими прискореннями повітряних потоків - до 160 км/год.

Деякі вчені вже встигли висловити скептичне ставлення до роботи Міллера. Зокрема, вони стверджують, що європейські шестикутні хмари виглядають дещо інакше, ніж ті, що помічені Міллером у Бермудському трикутнику, та й в принципі, проводити паралелі між атмосферними явищами в двох різних частинах світу - дещо самовпевнено.

Також, за словами американського метеоролога Кевіна Корриву, на знімках не видно, щоб у хмарах були якісь воронки, через які повітря спрямовується вниз.

Загадочные облака в Бермудском треугольнике таят под собой ураганные ветра, которые могут становиться причиной кораблекрушений и авиакатастров / Scoop

Загадкові хмари в Бермудському трикутнику приховують під собою ураганні вітри, які можуть ставати причиною корабельних аварій та авіакатастроф / Scoop

З іншого боку, гіпотеза Міллера є найбільш науково обґрунтованою зі всіх, що висувалися щодо таємниць Бермудського трикутника за останні півстоліття.

Перш дослідники грішили на викиди метану з дна океану, інопланетян, паралельні світи і геомагнітні поля. Наукових обгрунтувань у цих теорій не було.

Таємниця Бермудського трикутника. 5 найбільш загадкових зникнень

Вважається, що тільки за останні 100 років в Бермудському трикутнику загинуло понад 1000 осіб. До їх смерті призвели аварії понад 70 літаків та кількох сотень кораблів. Деякі дослідники підрахували, що в середньому за рік тут безслідно зникають 20 кораблів і 4-5 літаків.

Сам термін "Бермудський трикутник" з'явився в 1950-х з легкої руки журналістів, які писали про загадкові зникнення літаків і кораблів у цій частині Атлантики. Але перші згадки про "чортівню", яка творилася в цих водах, відносяться до значно давніших часів.

Зокрема, дивні "вогні" бачив тут ще Крістофер Колумб під час свого легендарного плавання на Захід в 1492 році.

Ось 5 найбільш загадкових зникнень в Бермудському трикутнику в XX столітті:

1 В 1881 році неподалік від Бермуд зник великий корабель Ellen Austin, що курсував між США і Європою. Незадовго до свого зникнення корабель зустрів інше судно, у якого на борту не було жодної живої людини. Команда Ellen Austin спробувала взяти корабель-привид на буксир, але втрутився шторм. В наступному рейсі "чортівня" наздогнала і сам Ellen Austin.

2. В 1918 році в проклятому трикутнику зник військовий танкер Cyclops, що поставляв паливо для американських військ в Європі. На борту було 309 осіб. Корабель востаннє бачили на Барбадосі, куди він зайшов поповнити запаси. На пошуки зниклого судна було відправлено кілька десятків кораблів, але вони так нічого і не знайшли.

3. 5 літаків-торпедоносців Avenger зникли 5 грудня 1949 року з 14 членами екіпажу на борту. На їх пошуки був відправлений літак з 13 рятувальниками. Він також безслідно зник.

Цю історію використовував Стівен Спілберг як відправну точку сюжету у своєму знаменитому фільмі Близькі контакти третього виду.

4. В 1947 році в Бермудському трикутнику зник пасажирський літак С-47. На борту були 6 осіб. Відразу після зльоту з одного з островів Бермудського архіпелагу літак з невідомої причини збився з курсу і вирушив прямо назустріч шторму, який він міг легко облетіти стороною.

5. В 1954 році зник рейс 441. Військовий транспортний літак з 42 пасажирами на борту безслідно зник, востаннє засвітившись на радарах в 400 км від узбережжя Флориди. Рятувальні експедиції не виявили жодного сліду літака , незважаючи на те, що основною частиною його вантажу були рятувальні жилети, які навіть в разі краху повинні були спливти на поверхню океану.

Джерело