Я ЧЕСНО ПРИЗНАТИСЬ В ШОЦІ!!! ГЕНІАЛЬНО-ПРИМІТИВНИЙ МОТИВ ВІЙНИ В УКРАЇНІ. АФЕРА СТОЛІТТЯ

Вирішення політичних питань та відстоювання власних інтересів за допомогою розпалювання військових конфліктів на чужій території для Росії вже давно не новинка. З початку 90-х такий важіль впливу у різних країнах, здебільшого на теренах колишнього СРСР Росія використовувала вже з десяток разів. Як це діє — українці вже відчули на власній шкурі.

Підтримуючи терористів та постачаючи різноманітне озброєння для ворогуючих сторін РФ отримує важіль впливу як і всередині країни, так і на міжнародній арені. Треба підкреслити, зброю, яка виробляється офіційно дуже складно продати або передати підпільно, адже існує система міжнародного контролю. Тут Москві і стають в нагоді створені нею зони заморожених конфліктів та самопроголошені квазі-держави. Яскравим прикладом цьому є використання окупованої Росією частини українського Донбасу для постачання зброї до Сирії і, зокрема, бойовикам терористичної організації ІДІЛ.

Взагалі, Сирія – класичний приклад звичної реалізації стратегії Москви. Жодних реальних загроз для Москви з цієї країни не йде: ні від ІДІЛ, ні від сирійської опозиції. Збереження ж при владі Башара Асада не має стратегічного значення для Кремля. Тобто, реальних потреб наносити ракетні та авіаційні удари по мирним мешканцям Сирії Росія не має. Єдина причина дій Кремля — бажання максимально розпалити конфлікт на Близькому Сході заради власних інтересів. Підтвердженням цьому є зв‘язок Росії з терористами ІДІЛ та поставка їм озброєнь.

Більше того, вже достеменно відомо, що одним з джерел таких поставок є так звані «ДНР/ЛНР». Зокрема, за інформацією в ЗМІ, на захопленій території Донецької області за допомогою російських фахівців налагоджено виробництво переносних реактивних пускових установок (ПРПУ) 9П132 «Град-П» («Партизан»). При цьому цікавим є не тільки сам факт виробництва зброї, а й масштаби, в яких воно здійснюється. Так, робітники в цехах, де виробляється зброя, працюють у три зміни по 12 годин. Тобто, такі виробничі потужності не відповідають масштабам використання російсько-терористичними військами установок «Град-П» у зоні АТО. Звідси напрошується висновок, що продукція ДНРівського «воєнпрому» призначена на експорт. Про те, хто може бути потенційним покупцем продукції під маркою «made in ДНР», здогадатися не складно. Адже «торгувати» не визнана ніким квазі-республіка може тільки з собі подібними. І доказів використання бойовиками ІДІЛ такого виду озброєння, як «Град-П» на сьогодні в мережі достатньо. Так, наприклад, в січні 2016 стало відомо, що бойовики ІДІЛ при нападі на турецьку базу Башіка використовували ракети російського виробництва. Факти свідчать, що турецька база була обстріляна ракетами типу «Град» з відстані 8 км. Гадати, звідки вони взялись у бойовиків ІДІЛ не треба. Тож, Росія не ставить перед собою мету вести боротьбу з тероризмом. Натомість, у Сирії Москва разом з Асадом торгують нафтою з ІДІЛ та намагаються зберегти контроль над провінцією Хомс, де величезні запаси природного газу.

Втім, активна участь у військовому конфлікті в Сирії не зупиняє діяльність Москви на інших фронтах, не таких видимих. Так, зросла активність Росії на Балканах, де вона намагається зашкодити інтеграції в НАТО Чорногорії. Також Москва посилює свою підтримку в Сербії. На думку американських аналітиків, новими театрами військових дій Росія хоче зрушити з мертвої точки питання санкцій проти неї.

Джерело